Офіційний сайт Подищанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів

 





Рідна частинка України

Назва населеного пункту і історичні дані про нього

Давня офіційна назва „Селище”. В далекому минулому все Посулля, куди входить і територія с. Подище, населяли суличі – відросток словянського племені. Згідно переказів, на північ від сучасного місцезнаходження села находився населений пункт. Який налічував до 20 дворів. „Селище” згадується вже в 1656 р., коли для врегулювання конфлікту між ладанським і сусіднім монастирем було складено комісію (від села був виділений Пилип Білоцерківський із своїм зятем Грицьком). В 1666 році царським урядом був проведений всеросійський перепис населення. На той час в Селищі було 72 двори, а хат було 6 (двори – це хати і господарські будівлі огороджені тином, вїхати в двір можна через ворота; а хати необгороджені тинами були у бідняків.  За хати платили менші податки). В 1709 році під час війни із шведами село було спалене і попіл розвіяний, бо жителі опиралися ворогові і не пускали шведів до Варви. Таким чином із „Селища” люди змушені були переселитися на новий населений пункт, де і міститься зараз село Подище. Першим на нове місце поселився пан Войн і архідьякон, де тепер „круча”, а потім і решта жителів. Таким чином в 1710 році заснувався новий населений пункт Подище.

В 1773 році був другий перепис населення, в якому відмічається, що село мало 96 дворів і 12 хат, три винокурні і два водяних млинів, які належали прилуцькому полковнику Голубовичу. Зафіксований такий випадок, коли рибалки загатили ізи і зупинили цим воду. Млини не працювали. Між Голубовським і селянами-рибалками відбувся судовий процес. Суд примусив селян знести ізи і заплатити Голубовичу велику суму грошей за простій його млинів. В 1881 р. в селі проживало 1310 жителів. Розташоване село на правому березі річки Удай, в середній його частині. Долина річки в значній мірі заболочена, лісиста. Підвищення, які розташовані на північ від села Подище , мають висоту над рівнем моря до 85 сажнів. 

Місцевість різноманітна: рівнина, долина, горби, яри, балки. Клімат помірний. Найбільша кількість опадів припадає на осінній період ( в 1960 р. – 110 мм). Найнижча температура взимку досягає -33, найвища +34. Вітри переважають східні та північно-східні. Грунти мають різноманітний характер: болотні, чорноземно-лугові, слабо-солончакуваті, солоно-солончакуваті, опідзолено-чорноземні, карбонато-глейові. Природні багатства: ліс, глина, пісок, торф. Площа поширення торфовищ від с. Дегтярі до смт. Ладан в долині р.Удай 10 кв. верст.

 

Історична довідка про населений пункт с. Подище Прилуцького району, Чернігівської області

Сучасна офіційна назва нашого населеного пункту село Подище. Виникнення назви пояснюють від слова „поділ”. Згідно переказів старожилів, на північ від сучасного місцезнаходження села, знаходився населений пункт, який налічував до 20 дворів, жили козаки. Належить село до Ладанської селищної ради (раніше до Краслянської с/ради). Село розташоване в південній частині Чернігівської області, на пд.сх. від м. Прилуки. Знаходиться с. Подище на відстані 4-5 км від Ладанської с/ради. До  м. Прилуки - 22 км, до м. Чернігів -  170км. Найближча залізнична станція, автостанція в м. Прилуки. Найближча пристань – м. Чернігів Київського пароплавства. Клімат помірний. Природні багатства: ліс, глина, торф, пісок.

В минулому жителі займалися хліборобством. В 1666 році налічувалося 72 двори. В 1709 році, коли була війна, шведи спалили двори і хати. І попіл розвіяли. Люди змушені були переселитись на нове місце, де зараз і знаходиться с. Подище. В 1773 році в селі було 96 дворів, 12 хат, 3 винокурні, 5 водяних млинів. В революції 1905-1907 рр. брали участь такі громадяни: Нечипоренко Іван Онисович, Костенко Прокоп Харитонович, Савоцький Сергій Юхимович, Нечипоренко Степан Зотович. У громадянській війні брав участь Москаленко Максим Іванович.До 1917 року в селі налічувалося 360 дворів. Всього землі було 3150га. Селяни не були кріпаками, а були вільними козаками. У 1918 р. в село вступили німці. У 1919 р. напали денікінці, які були вигнані партизанами. У 1919 році в селі була встановлена Радянська влада і запроваджено Декрет про землю. В 1924 році була створена парторганізація. В 1929 році створювався ТСОЗ, ініціаторами якого були Саверський Ігнат, Радько П.Я. , Радько І.Я. В 1930 році був створений колгосп”12-річчя Жовтня”. Остаточно заваршено колективізацію в 1933 році. В 1935 році колгосп розділили на 2 колгоспи”Ім.Любченко” та „Ім.Маркітана”. В 1937 році колгосп ім. Любченка став називатися”Більшовик”, а колгосп ім. Маркітана перейменували в „Комуністична праця”. В 1950 році відбулося укрупнення колгоспів в один, який став називатися „Більшовик”

 Довідка про пам’ятник історії та культури.  

    Біля будинку культури стоїть пам’ятник воїнам, поряд дві могили. В одній похований лейтенант Микола ФедоровичОрлов, в іншій могилі поховані рештки загиблих воїнів, яких звозили з усього села. Ще одна могила воїна знаходиться на кладовищі, відомо прізвище загиблого Нелін Павло Маркович (народився 1913 р). Біля будинку культури пам’ятник пофарбований, могили доглянуті. На кладовищі поросло бурянами, пам’ятник не фарбований.Могила невідомому солдатові знаходиться по дорозі Прилуки - Красляни. Обеліск на могилі споруджений в 1965 році (ширина 50 см, висота 2 м).

 Історія Подищанської сільської бібліотеки .До 1917 року в селі налічувалося 360 дворів. Селяни були не кріпаками, а вільними козаками, все населення було неписьменним. Уже в 1920 році для ліквідації неписьменності в селі був заснований лікнеп, була організована хата-читальня. Одним із активних учасників, хто навчав неписьменних людей був Борода Афанасій Іванович. В 1925 році в селі була відкрита бібліотека в старому приміщенні разом із сільським клубом. Бібліотека знаходилась в одній маленькій кімнаті. Було дуже тісно. Хто був першим бібліотекарем невідомо, але пізніше цією бібліотекою завідував Голина М. З. В цьому приміщенні бібліотека була до 1968 року. Коли на центральній вулиці села було збудовано сільський будинок культури, в приміщенні нового будинку була розташована сільська бібліотека. Повноцінну діяльність бібліотека розпочала в 1968 році ( її фонд становив 7200 примірників). Читачів  було до 600 чоловік.

  Завідуючим бібліотеки був Голина Михайло Захарович, який узявся за комплектування фонду, створення каталогів і картотеки. Зростав авторитет бібліотеки і через деякий час жителі села почали передавати свої власні книгозбірні в надійні руки для загального користування. Комплектувався фонд і з Ладанської заводської бібліотеки, з Чернігівського бібколектору. З 1978р. до 2007 року бібліотекарем працювала Радько Любов Данилівна. Нею була продовжена робота по створенню систематичного, алфавітного каталогів,систематичної картотеки статей, краєзнавчої  картотеки. В бібліотеці проводились тематичні вечори, дитячі ранки, диспути, огляди літератури. З 2007 року  бібліотекарем працює Мигун Валентина Дмитрівна. Валентина Дмитрівна, як справжня господиня розпочала свою роботу із капітального ремонту приміщення бібліотеки. Налагоджена робота із школою, проводяться книжкові виставки. Завідуюча бібліотеки робить все можливе, щоб бібліотека не тільки існувала, а й працювала.