Офіційний сайт Подищанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів

 





Батьківська сторінка

У дитини своє особливе уміння бачити,

думати і відчувати. Потрібно тільки

розвивати все це у правильному,

корисному для неї напрямі.

Г. Честертон

СІМ   ПРИНЦИПІВ    ВИХОВАННЯ

ДИСЦИПЛІНИ        У         ДИТИНИ

     Відокремлюйте свої почуття від дітей. Не осуджуйте дитину. Вона повинна відчувати, що її люблять. Пам’ятайте : щоб змінити вчинки дитини, треба зрозуміти її почуття і навчитися їх враховувати. 

 
Уважно вивчайте дитину – ви повинні знати стан її нервової системи. Дії дитини в стані нервового розладу мають сприйматися батьками як ознака більш глибоких емоційних ускладень, викликаних критикою, звинуваченням або покаранням.   
 
 

Відповідайте на почуття дититни. Створіть такі умови, щоб дитина почувалась емоційно захищеною, могла виговоритися, щоб її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.

 

Якщо без покарання не обійтися, нехай дитина обере його сама.

(Практика свідчить, що дитина, як правило, вибирає більш суворе покарання, ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вона вже не вважає його жорстоким.)

Караючи дитину, переконайтеся в тому, що вона розуміє, за що саме її карають, що звинувачує в цьому себе, а не того, хто карає. Допоможіть їй зрозуміти правила поведінкиі засвоїти їх.

 

Дайте зрозуміти, що дисциплінарні проблеми дитини стосуються не тільки дорослих, а є їх спільними.

   

 

Накладіть обмеження на небезпечні та руйнівні дії. Допоможіть дитині спрямовувати свої дії в інше, дозволене русло. У цьому полягає основна формула динамічного підходу до проблеми дисципліни дитини.

 

ЯК     ДОПОМОГТИ     ДИТИНІ  САМООРГАНІЗУВАТИСЯ    та ОРГАНІЗУВАТИ  СВОЄ     РОБОЧЕ МІСЦЕ

 

     Своєчасно лягати спати й рано вставати, щоб не запізнитися до школи, встигнувши перед цим без особливого поспіху прибрати постіль, провітрити кімнату, зробити ранкову гімнастику, виконати туалетні й водні процедури, добре поснідати.
     Тримати в чистоті, охайності своє робоче місце, де кожна річ має своє постійне місце ; під руками завжди мати тільки те, що потрібно, а використавши, покласти туди, звідки його взяв. Після виконання всіх  домашніх завдань у ранець покласти все необхідне, щоб нічого не забути вдома.
     Сівши за письмовий стіл, одразу братися до роботи, не відволікаючись на сторонні справи, працювати зосереджено, наполегливо, бо, як кажуть у народі, « коли став робить, то байдики не бить».
     Займатися своїми справами тоді, коли виконано все домашнє завдання.
     Виконувати  завдання в той день, коли їх одержано; золотим правилом поведінки нехай стане мудра народна порада: « Нинішньої роботи на завтра не відкладай ».
     Працювати в темпі « жваво». « Відстанеш годиною – не наздоженеш родиною».
     Неодмінно доводити розпочате до повного завершення.
     Не братися одразу за багато справ, бо «Хто багато зачинає, той мало кінчає».
   Працювати з охотою. « Була б охота, піде на лад всяка робота» - вчить народна педагогіка.

 

  

      ЯК ДОПОМОГТИ ДІТЯМ ДОБРЕ ВЧИТИСЯ

     Головна суть допомогти і у навчанні полягає в тому, щоб розвинути власну ініціативу дитини, стимулювати самостійний пошук раціонального виконання домашніх завдань.

     Допомога дітям у навчанні може бути трьох видів:

-         матеріально-побутова;

-         духовно-моральна;

-         навчально-пошукова.

Гарним помічником у навчанні є чіткий режим дня. Батькам варто мати на увазі, що не слід примушувати дитину виконувати домашнє завдання одразу після того, як вона повернулася зі школи: вона втомлена, її працездатгість знижена. Домашнє завдання, згідно з вимогами режиму, виконується після їжі й активного відпочинку на свіжому повітрі. Якщо дитина вчиться у першу зміну, то варто починати роботу вдома з 15-16 години. Тим, хто вчиться у другу зміну, слід братися за виконання домашнього завдання з 9 години ранку. Кімната, у якій займається дитина, має бути добре освітлена та провітрена.

     Орієнтовна тривалість виконання домашнього завдання :

1 клас – до 1 години;                         5-6 класи – до 2,5 годин;

2 клас – до 1,5 години;                       7 клас – до 3 годин;

3-4 класи – до 2 годин;                      8-12 класи – до 4 годин.

     Через кожні 40-45 хв. праці слід робити перерву на 10 хв, з яких 3-5 хвилини відводити на фізкультурні вправи. Спочатку найкраще викрнувати завдання з української мови, потім – з математики, після цього всі інші, легші предмети.

     Позитивно впливає на залучення учня до навчання наявність удома добре обладнаного куточка школяра. Ткт має стояти стіл, висіти полиця для книг. Висота робочого стола для молодшого школяра не повинна перевищувати 60-62 см, а стільця – 38 см. Дитина на власний смак може прикрасити свій куточок кольоровими репродукціями ( ілюстрації на тему казок або з життя дітей, пейзажі, зображення тварин, улюблених персонажів з мультфільмів, кінофільмів, прочитаних книг ). На стіні перед очима, для зручності користування, має висіти розклад уроків і розпорядок дня учня.

 

 

ЗОЛОТІ       ПРАВИЛА         ВИХОВАННЯ ЩАСЛИВИХ   ДІТЕЙ

  Не марнуйте часу дитини.                                 

     Створивши сприятливе середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку малюка на 25-30 одиниць чи, навпаки, знизити його на 50-80 одиниць, якщо життя дитини нудне, одноманітне, безрадісне.       

     Тому не гайте часу. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше засвоїти їх набагато важче.

       Пильнуте, щоб дитина не стала  «телеманом».

     Телевізор, відео, як злі чарівники, здатні вкрасти в неї години, дні, роки. За соціологічними даними, малюк перебуває перед блакитним екраном у середньому 50 годин на тиждень. Отож, на час вступу до школи він витратив на сидіння біля екрану часу більше, ніж студент коледжу на чотирирічне навчання.    

     Перегляд телепередач гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А вона визначає розвиток мовлення. Отож, з часом можуть виникнути ускладнення при спілкуванні.   

     Телепередачам слід протиставити заняття спортом, музикою, читанням, корисною домашньою працею тощо.

       Привчайте дитину до праці. 

     Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Отож, подбайте, щоб вони без примусу набули трудових навичок, допоможіть заповнити їхнє життя цікавими й корисними справами, що вимагають певних зусиль на шляху до успіху. Хай вчаться долати труднощі, переконуються, що можуть впоратися з будь-якою справою.                                                                                                         

     Але все це має бути цікавою, захоплюючою грою, а не важкою необхідністю.

Не робить за дітей те, що вони можуть  зробити самі.         

     Нехай все перепробують, нехай вчаться на власних помилках. Треба, щоб вони якнайчастіше брали участь у сімейних нарадах. Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, зокрема те, що в них добре виходить.

     Спілкуйтеся з дітьми ! якщо у важку хвилину ви опинитеся поруч як друг, дитина, можливо, довірить вам найпотаємніше і прислухається до ваших порад.

Навчіть дитину спілкуватися.                                     

     Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички :

-         щира любов до батьків ( дає відчуття захищеності );

-         приязне ставлення до навколишніх ( не лише до близьких та рідних );

-         зовнішня привабливість ( одяг, манери );

-         можливість спостерігати правильне соціальне спілкування

( поведінка батьків, учителів, ровесників );

-         висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі ;

-         середній ( як мінімум ) запас слів, уміння підтримувати розмову.

Будьте вимогливими.                                             

      Діти із високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги : дотримуватися порядку в домі, організовувати своє дозвілля, гідно поводитися.

Навчіть дитину шанувати сім’ю.                          

     Щоб виростити ніжних і люблячих діткй, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя.

     Гармонійне сімейне життя – це насамперед рівноправність у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання робити для неї добро, ніжність та взаємна повага.

 

 Не поспішайте покарати.

Не поспішайте покарати. Намагайтеся впливати на дитину проханнями (які, звичайно, відповідають її вікові та можливостям). Це найефективніший спосіб щось пояснити. Вдаватися до покарань варто лише в крайньому разі. Покарання має відповідати вчинку, і дитина повинна розуміти, за що її карають. Надмірне покарання може негативно позначитися на психічному та фізичному здоров'ї дитини. Тож перш ніж вдатися до такої виховної міри впливу, зважте сто разів усі за та проти. Зробити правильний вибір вам допоможе ця пам'ятка.Покарання — серйозний замах на фізичне та психічне здоров'я дитини.Навіть якщо дитина завинила, не забирайте в неї подарунків, які вона перед тим отримала. Не залишайте її без похвали чи винагороди, що вона їх заслужила вже після того, як завинила.

Не карайте дитину із запізненням. Краще вже не карати зовсім, адже запізніле покарання не дає малюкові змоги виправитися.Не нагадуйте дитині про її "старі гріхи". Не заважайте їй "починати життя спочатку". Покараний — вибачений. Інцидент вичерпано!

Незалежно від ступеня провини та повноти усвідомлення дитиною своєї помилки, вона не повинна сприймати покарання як свідчення переваги вашої сили над її слабкістю, як приниження її гідності. Дитина має боятися не покарання, а того, що вас засмутить її вчинок, вашого розпачу через необхідність вдаватися до такого виховного заходу. Шведську дитячу письменницю Астрід Ліндгрен завжди непокоїло жорстоке ставлення батьків до своїх дітей. "Скільки дітей отримали свої перші уроки насильства від тих, кого любили, — від власних батьків — і потім понесли цю "мудрість" далі, передаючи її з покоління в покоління!" — писала письменниця. На підтвердження того, що покарання — надзвичайно важкий іспит для дитини, Астрід Ліндгрен розповіла досить повчальну історію, почуту від однієї жінки. "Колись люди вважали, що виховання без різки неможливе. Сама жінка в це не дуже й вірила. Проте одного разу її маленький син добряче завинив. І їй тоді здалося, що він заслуговує на покарання. Жінка наказала хлоп'яті піти й самому зірвати різку. Той пішов і його довго не було. Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав: "Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш у мене кинути". Мати розплакалася, бо раптом побачила всю ситуацію очима дитини. Хлопчик, мабуть, розмірковував: "Якщо мати хоче зробити мені боляче, для цього підійде й звичайний камінь". Жінка поклала той камінець на кухонну поличку, де він і лишався багато років по тому як вічне нагадування про обіцянку, яку дала тоді жінка сама собі: "Жодного насильства!"Так, дорослі мають забути про насильство щодо дітей. Жорстокі методи виховання принижують особисту гідність малих, призводять до серйозних психологічних стресів. А сучасному малюкові і так доводиться жити в умовах підвищеного стресу. Батьки зазвичай не зважають на відмінність між тим, як вони сприймають світ, та як його сприймає дитина. Вони практично пригнічують її зайвою інформацією та непосильними для неї емоційними і фізичними навантаженнями. Усе це не минає для дитини безслідно: в сучасних малят з'являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Є над чим замислитися, чи не так?

     Причиною неадекватної поведінки дитини, психічних розладів можуть стати навіть щоденні побутові розмови батьків з малюком. Адже більшість дорослих часто зовсім не зважає на дрібні зауваження та вирази, які зазвичай використовують у своєму мовленні, спілкуючись з дитиною. А саме ці "дрібниці" інколи дуже сильно впливають на дитину і здатні сформувати в неї стійкий негативізм щодо батьків.